Войти   |   Регистрация   |   Добавить в избранное   |Новости, погода, расписание, видео, карта, объявления, работа, школы, телефоны Контакты для сотрудничества Карта портала

Новое видео
Небо кричит!
Небо кричит! : Христианская песня, которую невозможно слушать без слёз. 
Светлана Малова

В Лисичанске от газа были отключены объекты теп...
В Лисичанске от газа были отключены объекты теплосети :


Поиск по сайту
Дякую Богові за щасливу долю…

   Ці слова ми почули від Олени Макєєвої, якій у квітні виповниться 38 років. На службу до Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області вона прийшла 17 років тому. Усі ці роки вона разом із колегами-чоловіками, не поступаючись їм у професіоналізмі, несе службу в карному розшуку. На її тендітних плечах офіцерські погони, а в послужному списку - сотні розкритих серйозних злочинів. Майор Макєєва відмінно стріляє і досконало володіє прийомами рукопашного бою. Але перемагати на невидимих фронтах їй допомагають логіка, інтуїція і вміння прораховувати свої дії на декілька кроків наперед.

   "Після школи, - розповідає Олена Миколаївна, - навчалася в Лисичанському гірському технікумі, який закінчила у 1995 році з дипломом "технік-геолог". Відверто кажучи, робота на шахті мене не приваблювала. Розгул бандитизму в ті роки і атмосфера тотального страху, яка панувала в містах, змінили плани на майбутнє. Пам'ятаю, було одне бажання: поставити на місце кримінальну нечисть, і захистити людей. І ось одного дня, прочитавши в місцевій газеті оголошення про прийом на службу до міліції, помчала до МВВС".

   Отже, у липні 1995 року Олена була призначена на посаду помічника слідчого. Нова робота їй припала до душі. Адже її оточували мужні, сміливі й порядні люди, про яких вона до цього знала з фільмів і книг. Незважаючи всі труднощі, служба їй приносила моральне задоволення. Йшли роки, і у 2001 році Олена вступила до Луганської академії внутрішніх справ на заочне відділення. А у 2006 році в її міліцейській кар'єрі відбулися зміни: її призначили оперуповноваженим карного розшуку Лисичанського МВВС.

   Чоловічий колектив сищиків спочатку її зустрів дещо напружено. А дехто з тодішніх колег мало не прямим текстом їй заявив, що розшук - це чоловіча робота, і їй як жінці краще подумати про кар'єру інспектора кадрової служби або щось в цьому роді. Проте не такий характер в Олени, щоб змиритися зі статусом "білої ворони". Минуло кілька місяців її службової діяльності, і ставлення до неї з боку як колег, так і керівництва в корені змінилося. Висока працездатність, напористість, уміння вирішувати складні "рівняння" з багатьма невідомими зрештою допомогли їй завоювати авторитет в колективі. А керівництво карного розшуку було вражене її самовідданістю і відданістю справі. Окрім складної контрольно-аналітичної роботи, Олена нарівні з колегами-чоловіками брала участь в оперативно-розшукових заходах, демонструючи силу духу і неймовірну витривалість. Відтоді товариші по службі відзивалися про неї тільки з глибокою повагою.

   "Допомагав мені, - згадує сьогодні майор Макєєва, - долати усі труднощі в оперативній роботі чудова людина і професіонал від Бога Сергій Анатолійович Кравцов, який став для мене не лише наставником, але і вірним другом. Саме йому я зобов'язана тим, що стала справжнім сищиком. Він і зараз працює з нами на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку".

   Професіоналізм Олени Миколаївни і організаторські здібності стали причиною її кар'єрних успіхів. З 2007 року на неї покладені функції старшого розшукової групи. Завдяки її зусиллям зараз очолюваний нею підрозділ, що складається з чоловіків, вважається одним з найсильніших в області. І саме тому за передовим досвідом до неї приїжджають колеги-сищики з інших міськрайорганів. А жінкам-офіцерам, які часто приходять до неї за порадою, вона завжди допомагає добрим словом і моральною підтримкою. Поспілкувавшись з Оленою Миколаївною, молоденькі лейтенанти в спідницях засвоюють головне правило: працювати нарівні з чоловіками і не показувати в жодному разі слабкості. А коли іноді хочеться завити вовком, важливо цього нікому не показувати і навчитися стримувати емоції. І ні за яких обставин не можна зневірятися, опускати руки.

   "Найбільше, - розповідає Олена Миколаївна, - мені запам'яталося відрядження за межі області. У ході проведення ОРЗ із розшуку злочинця (ст.121 ч.2 КК) була отримана інформація, що він може проживати в Чернігівській області. Усім складом розшукової групи ми виїхали в місто Ніжин. Працювали там три доби. У результаті, вдалося вийти на адресу, де міг переховуватися фігурант. За оперативними даними, у квартирі його не було, тому довелося всю ніч провести в засідці. А вранці він все ж нами був затриманий, незважаючи на відчайдушний опір з його боку. Бандит виявився не з простаків, і став активно симулювати хворобу. Правда, це йому не допомогло вийти сухим з води. Чернігівські медики підтвердили, що його здоров'я було в нормі. Не менш драматичним було затримання ще одного злочинця, який знаходився в розшуку, а раніше працював в силових структурах. Мені особисто довелося надіти наручники на його руки. На все життя запам'ятала його вираз обличчя, в якому було і здивування, і розчарування водночас".

   А минулого року майору Макєєвій удалося розшукати і затримати вбивцю, який зарізав свою дружину, утік в іншу область, де переховувався в глухій гірській місцевості. Відпрацювавши всі зв'язки цього фігуранта, Олені Миколаївні вдалося вийти на його слід. Вона зі своїми колегами-сищиками особисто приїхала його затримувати в глушину. Злочинець чинив опір і навіть намагався бігти. Але у результаті був затриманий і поміщений до ІВС.

   За зізнанням моєї співрозмовниці, вона приходить додому, але продовжує думати про роботу. Олена Миколаївна продовжує обмірковувати версії, десятки разів прокручувати подумки різні комбінації, планує наступні кроки. А іноді вона ловить себе на думці, що до цієї "собачої" роботи, без якої вона себе не мислить, не просто звикла, а прикипіла душею і серцем. За переконанням майора Макєєвої, жінка, працюючи в міліцейському колективі, є немов противагою чоловічої імпульсивності, запальності. А іноді властива від природи представницям прекрасної статі скрупульозність і відповідальність лише позитивно впливає на результат у роботі.

   Поза службою Олена Миколаївна - любляча дружина і дбайлива мати. Її чоловік - пенсіонер МВС, колишній інспектор ДПС ДАІ. До роботи дружини він відноситься більше, ніж з розумінням. Адже сам нещодавно ніс службу і вдень, і вночі.

   Сім'я пережила важке випробування, коли чоловік потрапив у ДТП, отримавши травми і переломи обох ніг. Цілий рік він був прикований до ліжка. Завдяки любові й відданості Олени Миколаївни він поборов недуг і встав зрештою на ноги. Саме вона навчила його ходити, як в дитинстві цьому вчила мати. Син навчається у 10-му класі, активно займається спортом, навчається грати на гітарі. Своє майбутнє парубок пов'язує зі службою в правоохоронних органах.
Наша героїня любить балувати своїх чоловіків смачною випічкою. Родині дуже подобаються її кулінарні творіння, особливо незрівнянні духові піроги з ягодами.

   "Моє жіноче щастя - каже Олена Миколаївна, - це моя сім'я: чоловік, син, саме в них весь сенс мого життя. Кожного ранку мені хочеться йти на роботу, яку я дуже люблю. А з роботи мчуся додому. Щастя - це коли твої батьки живі й здорові, і вони тобою пишаються".
А під завісу бесіди моя співрозмовниця зізналася, що щиро вірить в Бога, який її оберігає і допомагає перемагати злочинність, захищати людей. І коли-небудь їй хотілося б відвідати святі місця як в Україні, так і за її межами, щоб там безпосередньо подякувати Всевишньому за свою щасливу долю.

Відділ зв'язків із громадськістю
ГУМВСУ у Луганській області

Похожие новости
<
Комментарии
Нет комментариев.
Добавить комментарий
Пожалуйста, залогиньтесь для добавления комментария.
Рейтинги
Рейтинг доступен только для пользователей.

Пожалуйста, авторизуйтесьили зарегистрируйтесь для голосования.

Нет данных для оценки.
Последнее в фотогалерее