Як компанія "ТНК-ВР" працює на українському ринку

У серпні 2008 року заборгованість держави тільки перед групою компаній "ТНК-ВР" в Україні по відшкодуванню ПДВ досягла 124,5 мільйона доларів. Сьогодні в Україні склалася парадоксальна на перший погляд ситуація: при тому, що споживання моторного палива росте, падає переробка "чорного золота" українськими нафтопереробними компаніями. Більшість потужностей простоюють. Одним з небагатьох стабільно працюючих підприємств залишається Лисичанський нафтопереробний завод. Проте і у нього ті ж проблеми, що і у інших учасників ринку : в першому півріччі 2008 року підприємство виробило на 190 тисяч тонн бензину менше, ніж за аналогічний період минулого року.

Попит в країні росте, переробка - падає

Після відміни в 2005 році ввізних мит імпорт палива в Україну активно розвивався. За оцінками експертів, сьогодні імпортні нафтопродукти вже займають половину українського ринку. Ціни на нафтосировині прив\'язані до зовнішніх ринків і ростуть швидше, ніж ціни на готову продукцію на внутрішньому ринку. Усе це відбивається як на обсягах виробництва, так і на економічному стані підприємств галузі.

Одна з ключових проблем криється в непрозорому ціноутворенні на імпортне паливо. Недосконалість механізмів контролю над контрактними цінами дозволяє завозити його в країну за заниженою вартістю і, отже, економити на сплаті податків, роблячи продукцію внутрішніх виробників неконкурентоздатною. Положення українських переробників посилюється наявністю на ринку контрабандної і контрафактної продукції.

Природно, деякі трейдери, які раніше працювали з українськими НПЗ, переорієнтовувалися на дешевше паливо. Ціна на продукт, що завозиться, нижча, і перепродавати його вигідніше. Таким чином, імпорт витісняє з внутрішнього ринку українські НПЗ, і вони вимушені реагувати на цей виклик. "Якщо товар не затребуваний внутрішнім ринком, ми повинні його експортувати. Зберігати надлишки в умовах коливань цін недоцільно, це може привести до великих втрат", - говорить Ганна Дробаха, заступник комерційного директора по оптимізації і плануванню ТОВ "ТНК-ВР Коммерс". А якщо і експортувати недоцільно, то немає іншого виходу, окрім як знижувати вироблення.

Безперервний головний біль українських нафтопереробників - експорт мазуту. Не виробляти його заводи не можуть - це супутній продукт переробки нафти. А продати на внутрішньому ринку таку кількість мазуту просто неможливо - немає попиту. Ось і доводиться майже 90% темного нафтопродукту відправляти за кордон. При цьому торгівля мазутом збиткова - його вартість значно нижча за ціну нафти.

У січні цього року Міністерство транспорту і зв\'язку затвердило поетапне підвищення тарифів на перевезення вантажів. Вартість транспортування нафтопродуктів до жовтня 2008-го збільшується відносно початку року на 39-50%. Проте в серпні 2008 року відомство прийняло рішення про додаткове - позачерговому - підвищенні тарифів, у тому числі і на перевезення мазуту. Це загрожує остаточно дестабілізувати економіку українських НПЗ, які і так працюють з мінімальною рентабельністю. Грунт з-під ніг нафтопереробників вибивають також складнощі з відшкодуванням ПДВ по продукції, що експортується. Наприклад, в серпні 2008 року заборгованість держави тільки перед групою компаній "ТНК-ВР" в Україні у рамках зобов\'язань по відшкодуванню ПДВ досягла 124,5 мільйона доларів. Тим часом споживання нафтопродуктів в цілому в Україні росте. Його структура міняється на користь якісніших продуктів: високооктанові бензини витісняють низькооктанові, якісніше дизпаливо поступово заміщає менш якісне.

Ринкові рішення

Що і в якому об\'ємі виробляти на Лисичанському НПЗ, скільки готових нафтопродуктів імпортувати, "ТНК-ВР" планує залежно від ринкових умов. Правда, є певні технологічні обмеження. Наприклад, сьогодні у підприємства немає можливості переробляти менше 16,4 тисяч тонн нафтосировини в добу. Тобто вибір у "ТНК-ВР" такий: або переробляти в Лисичанську не менше вказаного об\'єму, або повністю зупиняти виробництво. Останнє означає величезні збитки. Причому в зимовий період при перезапуску устаткування багаторазово зростає ризик виникнення аварійних ситуацій.

У умовах, що склалися на українському ринку, в "ТНК-ВР" прийняли рішення переглянути структуру переробки сировини на Лисичанському НПЗ. "Розривши в цінах на нафту і мазут такий, що просто "вбиває" економіку переробки нафти", - пояснює Ганна Дробаха. Тому на заводі разом з традиційною сировиною використовують додаткове - вакуумний газойль, прямогінний мазут, газовий конденсат і так далі. Таким чином вдається понизити обсяг виробництва незатребуваної ринком продукції і підвищити глибину переробки в цілому по підприємству. Крім того, оптимізація сировинного кошику поволяет залежно від ситуації на ринку оперативно вносити зміни до виробничого плану, а значить, працювати економічніше - виробляти ті види нафтопродуктів, які можна продати дорожче.

Як купують сировину для Лисичанська

Ціна на сировині для Лисичанського НПЗ залежить від світових індикаторів - Брента, Юралс і вартості нафти на російському ринку. Для того, щоб отримати сировину від компанії, український офіс повинен показати економічну ефективність такої операції. На жаль, говорять в компанії, велику частину року постачання в Україну являються, м\'яко кажучи, менш ефективними, ніж інші, самі низкодоходные канали збуту. Часто вигідніше просто продати сиру нафту на експорт, приміром, в Польщу, ніж переробляти її на заводі в Лисичанську. На професійному сленгу це звучить лаконічно: маржа продажів не покриває витрат на переробку. У результаті - багатомільйонні збитки. Тільки за підсумками першого кварталу 2008 року Лисичанський НПЗ відпрацював з результатом мінус 30 мільйонів доларів.

Як паливо продають

На власну мережу заправок в Києві і Лисичанську доводяться близько 15% продажів. Левову частку продукції компанія реалізує в співпраці з партнерами. Це джоббери (незалежні власники АЗС, що реалізовують паливо по угодах субліцензій), великі дистриб\'ютори і великі компанії, що мають національні мережі. Джобберів припадає на частку близько 50% збуту "ТНК-ВР" в Україні. Сьогодні по контрактах субліцензій з компанією працює близько 200 АЗС. Ще три роки тому під брендом "ТНК" по всій країні працювало близько 1200 заправок. Проте контролювати таку мережу виявилося проблематично. На деяких станціях порушували стандарти компанії і реалізовували некондиційне паливо. Тому в 2006 році "ТНК-ВР" приступила до створення нової оновленої мережі, для чого ініціювала процес зміни візуального оформлення АЗС в Україні. Так, на заправках "ТНК" з\'явилися помаранчеві точки - своєрідний знак якості. Сьогоднішня мета компанії - 300 джобберских станцій під брендом "ТНК", які реалізовували б чверть нафтопродуктів компанії.