Представниця центральної бібліотеки Тетяна Фролова стала однією з модераторів в проєкті «Зцілення розділених громад на сході Україні»

      Події на сході України – це рана, що кровоточить… Про бойові дії, де гинуть і отримують поранення військові, щодня повідомляє преса. Та є багато людей і цілих громад, про психологічні травми яких майже не говорять…

      З метою допомогти людям подолати психологічні проблеми було ініційовано проєкт «Зцілення розділених громад на сході Україні». Одним з ініціаторів проєкту став швейцарець Симон Гройтер.

      Пан Гройтер працював у посольстві Швейцарії в Україні, брав участь у низці проєктів, спрямованих на розвиток суспільного діалогу в країні. Тоді з ним познайомилася психолог і фасилітаторка Ольга Дацко, яка до 2014 року мешкала в Луганську, а тепер живе у Черкасах.

      Вони обговорювали можливість використання методики інтегративної (об’єднувальної) терапії спільнот, розробленої в Бразилії. Після завершення роботи в посольстві Симон вирішив не полишати співробітництва з українцями. Так і народився проєкт «Зцілення розділених громад на сході Україні».

Пан Гройтер особисто займався навчанням модераторів діалогів. Згодом учасники тренінгу почали працювати зі своїми громадами за методикою інтегративної терапії спільнот.

      Протягом 9 місяців у містах та селищах Луганщини волонтери проводили зустрічі, які відвідали сотні людей. Зокрема, й в Лисичанську. Більшість модераторів груп – це переважно – психологи, але нашій колезі пощастило і вона долучилась до участі у цьому проєкті, як модераторка.

      «Ми не робили акцент на політичних поглядах людей, навпаки теми обирали такі, що хвилюють усіх. Обирали теми разом з учасниками. Частіше це були розмови на особисті теми – наприклад, як дати раду некерованій дитині. З дітьми говорили на теми «Я не можу знайти спільної мови з мамою», «Мене зрадила близька подруга». Однак інколи зачіпали й війну, як-от на розмові «Озлобленість людей: наслідки виховання або збройного конфлікту?». Працювати було цікаво», – каже Тетяна Фролова.

      Також, за її словами, інколи виникали труднощі, пов’язані передусім з пошуком підходу до деяких людей. Адже не усі готові були розкритися на зустрічах. Був випадок, коли це не вдавалося – жінка прийшла, послухала і мовчки пішла. Тим не менш, частіше досвід такого спілкування люди сприймали позитивно й навіть наступного разу приводили з собою знайомих.

      Досвід Луганської області побачили в інших регіонах, і метод інтегративної терапії спільнот вже взяли на озброєння такі відомі організації, як міжнародний благодійний фонд «Карітас». Зокрема, подібний до луганського проєкт започаткований в Одеській області, одній із лідерів за кількістю вимушених переселенців з Донбасу.

      Сподіваємось, що за допомогою подібних ініціатив та за підтримки небайдужих людей, цей досвід стане у нагоді й після повернення неконтрольованих нині урядом територій під український прапор.

      За матеріалами О. Бєлокобильського та О. Дацко.